1.Ім’я персонажа.
Ганна Курлич
2.Вік/Дата народження.
23 / 17 вересня
3.Чим займається?
Директор кав'ярні
4.Орієнтація.
Гетеро
5.Біографія.
Ганночка була єдиною дитиною в сім'ї Кирила й Магди Курлич. Родичі з маминого боку жили у Кракові, тому дівчинка усі канікули проводила в Польщі. Там вона й зустріла своє перше кохання. Їй було лише п'ятнадцять, коли Ганнуся вперше побачила Анджея на спільній веранді будинку, де мешкала сім'я її тітки. Випадковий погляд. Недбале "Чесць". Інша на її місці навіть не звернула б уваги. Але Ганні запали в душу ті темні очі й добродушно зведені догори брови. З того дня вона бачила Анджея кожного ранку. Дівчина випиталася в тітки, що це сусідський племінник. Як виявляється, він також приїхав зі Львова на канікули. Ганю це втішило - дівчина зраділа, що зможе заговорити з ним по-українськи. Дівчаті набридло вже постійно ламати собі язика краківською говіркою. Але вона зволікала, постійно відкладала розмову на завтра... Поки не настало тридцяте серпня... Наступного дня вона їхала додому. Починався новий навчальний рік. Й ось зранку вона дочекалася, поки Анджей, як завжди, вийшов на ранкову прогулянку, й наважилася заговорити з ним. І... він не зрозумів жодного слова. Гані хотілося провалитися крізь землю. "Але ж як так? Хіба ти не зі Львова?", запитала вона польською. Хлопець відповів, що це так, але навчається він у польській школі, та й вдома спілкуються лише рідною... Його рідною...
Гані було страшенно соромно за цей свій прорахунок. Дівча мовчки розвернулося й сховалося за дверима тітчиної квартири. А наступного ранку Ганя їхала потягом до Львова й їй здавалося, що кожнісінький пасажир у вагоні знає чи хоча б здогадується про її сором.
Наступного літа усіма правдами й неправдами Ганнуся вблагала батьків не відправляти її до тітки у Краків. Навіть за рік їй так і не вдалося впоратися із своїм соромом. Те літо вона пропрацювала офіціанткою у батьковій кав'ярні. А іще через рік дівчина закінчила школу. Майже до середини липня вона здавала вступні іспити до університету. А тоді вирішила востаннє поїхати до Кракова. Їй здавалося, що більше такої нагоди у неї не буде.
Ганя приїхала до тітки, але Анджея там не було. Не побачила вона його й наступного дня, і через тиждень. Ось вже й літо закінчувалося, коли одного вечора на веранді вони випадково зіткнулися. Ганні на той момент вже вдалося приглушити сором, що так глибоко засів у серці, тому несподівану появу Анджея вона сприйняла мужньо і майже без емоцій. Того вечора вони багато розмовляли, але жодного слова не було сказано за ту останню зустріч.
Коли на початку осені Ганна приїхала до Львова, вона не могла знайти собі місця. З думок ніяк не йшов Анджей. Вона постійно згадувала ту розмову. Знову і знову прокручувала в думках кожне сказане тоді слово. Вона не розуміла, що з нею відбувалося, поки не довірила свої думки подрузі. "Люба, та ти ж безнадійно закохана у цього поляка!". Таким був вердикт подружки.
Як вона не розуміла цього раніше? Тепер, коли Ганна знала, як називається ця її "хвороба", вона зрозуміла, що почалося все ще два роки тому. Дівчина картала себе, що не взяла номера його телефону. Вона почала прогулювати пари й самотньо блукати вулицями Львова, в надії випадково зустріти його...
Коли настала перша сесія, її терпець врешті увірвався. Одного дня, прямісінько посеред іспиту, Ганна зірвалася з місця й побігла додому збирати речі. Вона не розуміла, що робить, але ніби відчувала, що якщо поїде негайно ж до Кракова, то там буде він.
Ганна не знала, чи зустріне Анджея там у Кракові. Але вона надіялася на це. Не мала права, але все одно надіялася. І її надії виправдались. Анджей й справді був у Кракові - приїхав на Різдв'яні канікули. Що було потім, Ганна згадувала, мов чарівний неземний сон й водночас нічне жахіття. Анджей винайняв для них крихітну однокімнатну квартиру. Але це було їхнє любовне гніздечко. Ганна була щасливою. Вона просто ні про що інше не хотіла думати. Настирливі телефонні дзвінки батьків вона ігнорувала. Відрахували з універу? Байдуже. Головне, що Анджей поряд. А коли вона відчула, як під її серцем б'ється іще одне сердечко, щастю Ганночки не було меж.
Вона не помітила, коли Анджей почав затримуватися ввечері на роботі. Так само не помітила, коли однієї ночі він перебрався спати на диван.
А потім світ Ганни розвалився на шматки. 18 тижнів. Відсутнє серцебиття. Діагноз "завмерла вагітність" пролунав, мов вирок. Ганна була в істериці і того ж самого очікувала й від Анджея... Але він не розумів. Мовби пелена впала з очей дівчини. Наступного ж вечора вона стояла на порозі батьківського дому. Нікому нічого не пояснюючи, вона поновилася в універі. Почала допомагати батькові в кав'ярні. А коли отримала диплом, одразу ж перейняла на себе обов'язки директора.
6.Характер.
За свій недовгий вік Ганна багато чого пережила. І це залишило свій слід на її характері. Раніше дівчина була простодушною та наївною, трішки імпульсивною та емоційною. Але кілька років тому одна подія ніби переламала її життя на дві частини - до і після. Зараз чужим людям вона може здатися сухою та дратівливою. Ганна не любить зближатися з іншими, ставиться до них із недовірою. Здається, що вона пред'являє до інших завишені претензії.
Постійно прискіпується до дрібниць, вимагає викладатися на повну. Вона дуже переймається за кав'ярню - справу всього життя свого батька. Тому, як хазяйка, вона дуже відповідальна, за що відвідувачі відплачують їй сторицею, регулярно зазираючи в кав'ярню на філіжанку кави та шматочок львівського сирника.
Ганна розівчилася мріяти, самій дівчині здається, ніби вона зависла десь між минулим й теперішнім. Не може уявити собі свого майбутнього, тому дратується, коли розпитують про її плани. Насправді єдина улюблена тема для розмов - кав'ярня.
7.Зовнішність.
Ганна невисока на зріст, худорлява. Волосся русяве, довжиною до пояса, заплетене у дрібні африканські косички. Бурштинові очі. Бліда, майже прозора шкіра, тонкі риси обличчя. Вдягається просто, але зі смаком, любить вільний крій та натуральні тканини. Не любить високих підборів.
8.Зв’язок з вами.
-
9.Як часто плануєте відвідувати форум? А грати?.
-